Неділя, 18/Лис/2018, 22:31
Вітаю Вас Гість | RSS

Кременчуцька загальноосвітня школа I-III ступенів № 29

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 11
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Національно-патріотичне виховання

 

1 Мета та завдання національно-патріотичного виховання

Національно-патріотичне виховання дітей та учнівської молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави.

Проблема національно-патріотичного виховання визнана пріоритетною, про що свідчить низка основних положень, зокрема:

- Концепція національно-патріотичного виховання дітей і молоді (наказ Міністерства освіти і науки України від 16.05.2015 р. № 641);

- методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах (наказ Міністерства освіти і науки України від 16.05.2015 р. № 641);

- Стратегія національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки (Указ Президента України від 13.10.2015 р. № 580).

Основою національно-патріотичного виховання є ідея розвитку української державності як консолідуючого чинника розвитку українського суспільства та української політичної нації.

Головною метою національно-патріотичне виховання дітей та учнівської молоді є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин.

Реалізація зазначеної мети забезпечить єднання українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави.

Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

- утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

- ознайомлення учнів з основними державотворчими подіями становлення незалежної України; історією створення Державного Прапора, Гімну, Гербу України;

- формування правової культури, правосвідомості учнів, їх поваги до Конституції України, Законів України, усвідомлення своїх прав, свобод та обов’язків;

- сприяння усвідомленню школярами спільних цінностей української нації: державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності й демократичних засад державного устрою;

- сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;

- розвиток комунікативної культури спілкування і взаєморозуміння; формування толерантності та терпимості до різних поглядів та переконань;

- утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;

- культивування кращих рис української ментальності – працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, обережного ставлення до природи;

- формування мовленнєвої культури;

- підвищення престижу військової служби, культивування ставлення до солдата як до захисника Вітчизни, героя;

- спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму.

2 Принципи національно-патріотичного виховання

Патріотичне виховання спирається на загальнопедагогічні принципи виховання: дитиноцентризм, природовідповідність, культуровідповідність, гуманізм, врахування вікових та індивідуальних особливостей.

Водночас патріотичне виховання має власні принципи, що відображають його специфіку.

Принцип національної спрямованості, що передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, українського народу, шанобливого ставлення до його культури; поваги до культури всіх народів, які населяють Україну; здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави.

Принцип самоактивності й саморегуляції забезпечує розвиток у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках.

Принцип полікультурності передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування в дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до відмінних ідей, цінностей, культури, мистецтва, вірувань інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, спроможності сприймати українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської.

Принцип соціальної відповідності обумовлює потребу узгодження змісту і методів патріотичного виховання з реальною соціальною ситуацією, в якій організовується виховний процес, і має на меті виховання в дітей і молоді готовності до захисту вітчизни та ефективного розв’язання життєвих проблем;

Принцип історичної і соціальної пам’яті спрямований на збереження духовно-моральної і культурно-історичної спадщини українців та відтворює її у реконструйованих і осучаснених формах і методах діяльності;

Принцип міжпоколінної наступності, який зберігає для нащадків зразки української культури, етнокультури народів, що живуть в Україні.

3 Складові національно-патріотичного виховання

Основними складовими національно-патріотичного виховання є:

  • духовно-моральне виховання;
  • громадянсько-патріотичне виховання;
  • військово-патріотичне виховання.

3.1 Духовно-моральне виховання

Становлення громадянина-патріота передбачає формування основних моральних цінностей – людяності, гідності, справедливості, толерантності, відповідальності, що визначають ставлення до людей і сприяють єдності країни, стабільності, миру і злагоді в Україні.

Педагогам варто пам’ятати, що формування моральних почуттів, цінностей та переконань, набуття досвіду моральної поведінки розпочинається у початковій школі та поетапно реалізується в основній та старшій школі.

З цією метою доцільно опрацювати ключові показники ціннісного ставлення до людини, зокрема:

Людяність – це важлива моральна цінність, що визначає гуманне ставлення особистості до себе і до іншої людини. Людяність є усвідомленням свого буття з точки зору моральності; готовність послугуватися моральними цінностями у власній поведінці; протистояння злу, аморальності й насиллю. Людяність не є даною від народження, а культивується особистістю самостійно в процесі життя через турботу про інших, співчуття, співрадість, любов до рідних, учителів, друзів, безкорисливу допомогу і розраду, що є особливо важливим у молодшому шкільному віці.

Гідність – це особливе моральне ставлення людини до себе, що виявляється в усвідомленні своєї самоцінності, моральної рівності серед людей; ставлення до людини, в якому визнається її безумовна цінність.

Справедливість характеризує людські стосунки і визначає певний порядок життя дитини в дитячому колективі, сім’ї, визнання її гідності тощо. Справедливість у молодшому шкільному віці пов’язана з дотриманням правил поведінки, моральних норм, етикету, чесністю, правдивістю тощо.

Толерантність характеризується здатністю терпеливо ставитися до інтересів, переконань, вірувань, звичок і поведінки оточуючих. Складовими толерантності можна вважати такі особистісні моральні якості, як доброзичливість, повага, чуйність, тактовність, делікатність, великодушність тощо. Ці якості тісно пов’язані з емпатійністю людини, її здатністю до співпереживання і співчуття.

Відповідальність характеризується ставленням до іншого, передбачає урахування його потреб, відповідального ставлення до обов’язків, повагу до вчителя, батьків, однолітків. Бути відповідальним означає переживати власну значущість, усвідомлювати свою корисність для інших, можливість щось зробити для оточуючих, а також передбачити можливі наслідки своїх дій, зокрема негативні.

3.2 Громадянсько-патріотичне виховання

Громадянсько-патріотичне виховання, у першу чергу, пов’язане з формуванням у школярів української громадянської ідентичності шляхом вивчення історії держави, її національних і культурних традицій, поваги до Законів України, усвідомлення морально-правових норм та загальнолюдських цінностей суспільства.

Моделюючи зміст виховної роботи з учнями, необхідно приділити увагу питанням відновлення історичної пам’яті, ознайомивши учнів з тривалими державницькими традиціями України через висвітлення історії Київської Русі, Великого князівства Литовського, Війська Запорозького, Гетьманщини, Української Народної Республіки, Гетьманату Павла Скоропадського, Західноукраїнської Народної Республіки, Карпатської України та інших українських визвольних проектів. На особливу увагу заслуговує формування української політичної культури в часи Речі Посполитої та Австро-Угорщини.

Висвітлюючи сторінки історії, варто звернути увагу учнів, що українці – козацька нація. А Запорозька Січ була і залишається нині синонімом свободи, незалежності, людської й національної гідності.

Особливого значення набуває ознайомлення з історією героїчної боротьби українського народу за державну незалежність протягом свого історичного шляху, зокрема у ХХ-ХХІ століттях це ОУН, УПА, дисидентський рух, студентська Революція на граніті, Помаранчева революція, Революція Гідності та ін.

Водночас важливою складовою національно-патріотичного виховання має стати поширення інформації про досягнення наших співвітчизників та їх внесок у скарбницю світової цивілізації, зокрема у сферах освіти, науки, культури, мистецтва, спорту.

З метою поглиблення знань учнів з історико-культурної спадщини країни, її політичного та соціального розвитку доцільно використовувати віртуальні екскурсії музеями України.

3.3 Військово-патріотичне виховання

Складовою частиною патріотичного виховання є військово-патріотичне виховання, зорієнтоване на формування у молодої особи готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу в Збройних Силах України як особливому виді державної служби. Його зміст визначається національними інтересами України і покликаний забезпечити активну участь громадян у збереженні її безпеки від зовнішньої загрози. Робота з військово-патріотичного виховання учнівської молоді має проводитися комплексно, в єдності всіх його складників спільними зусиллями органів державного управління, а також освітніх закладів, сім’ї, громадських організацій та об’єднань, Збройних Сил України, інших силових структур.

Системна організація військо-патріотичного виховання молоді має бути спрямована на підготовку її до оволодіння військовими професіями, формування психологічної та фізичної готовності до служби в Збройних Силах, задоволення потреби підростаючого покоління у постійному вдосконаленні своєї підготовки до захисту Вітчизни.

Формування ціннісних орієнтирів і громадянської самосвідомості у дітей та молоді повинно здійснюватися на прикладах героїчної боротьби Українського народу за самовизначення і творення власної держави, ідеалів свободи, соборності та державності, успадкованих, зокрема, від княжої доби, українських козаків, Українських Січових Стрільців, армій Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, учасників антибільшовицьких селянських повстань, загонів Карпатської Січі, Української повстанської армії, українців-повстанців у сталінських концтаборах, учасників дисидентського руху в Україні.

В системі військово-патріотичного виховання важливо звернути увагу учнів на трагічні події, які переживає народ України упродовж 2013-2016 рр. Проголошена у 1991 р. державна незалежність потребує постійного захисту, глибокого розуміння та оцінки того, що відбувається навколо нас. Тому окремої уваги заслуговує організація та проведення Уроків мужності (лист Міністерства освіти і науки України від 13.08.2014 р. № 1/9-412), на які важливо запросити учасників бойових дій на Сході країни, представників волонтерських організацій, учасників Революції Гідності, членів сімей Героїв Небесної Сотні та полеглих бійців АТО.

Темами для обговорення мають бути мужність українських військових та добровольців, їх вірність Присязі українському народові, готовність віддати життя за мир і спокій в Україні, а також героїзм простих українців, які виявили свою громадянську позицію.

Реалії сьогодення визначили нову складову військово-патріотичного виховання – волонтерську роботу, яка включає таку діяльність, зокрема: психологічна та моральна підтримка воїнів Збройних Сил України, Національної гвардії, інших військових формувань; допомога родинам, що були змушені покинути свої домівки у результаті окупації окремих територій східної України; участь у всеукраїнських акціях «Лист пораненому», «Хвиля доброти» тощо.

З метою відновлення, збереження і популяризації у суспільстві здобутків Українського народу у боротьбі за свободу та незалежність; вшанування подвигу та героїзму захисників української державності Указом Президента України від 14 жовтня 2014 року № 806 встановлено День захисника України, що відзначатиметься щорічно 14 жовтня.

План ЗАХОДІВ ПАТРІОТИЧНЕ - ВИХОВАННЯ 2017

ПЛАН ЗАХОДІВ МІСЯЧНИКА ПРАВОВИХ ЗНАНЬ ЗОШ № 29

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Листопад 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Друзі сайту
МОНУкраїни Освіта Кременчука Освітній портал Педагогічна преса ГО Ла Страда Україна title= КрНУ УМК Оксфорд Математика Зоряний

Copyright MyCorp © 2018
uCoz