Субота, 18/Сер/2018, 23:57
Вітаю Вас Гість | RSS

Кременчуцька загальноосвітня школа I-III ступенів № 29

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 9
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Істрорія школи

м. КРЕМЕНЧУК ШКОЛА №29. - Кременчуцька загальноосвітня школа I- III ступенів №29 Кременчуцької міської ради Полтавської області

1939 - рік заснування Кременчуцької середньої школи №6,(29).

У Крюкові-на-Дніпрі (так називалось в той час місто) по вулиці Республіканській у 1939-1940 навчальному році гостинно розчинив двері перед школярами тільки-но збудований чудовий трьохповерховий будинок - неповна середня школа №6 (зараз загальноосвітня школа №29 імені Людмили Корабліної).

Першим директором якої став Ткаченко Сергій Васильович.

Сергій Васильович Ткаченко згадував, що до нового просторого приміщення школи перейшли навчатися учні із усіх Крюківських шкіл, котрі були розташовані за межею залізничної колії. Навчання виявилося важким у післявоєнний період. Паперу не вистачало, карт не було, підручники – велика рідкість. Класи змішані. Тут і малюки, які зовсім не ходили до школи, тут вчилися і переростки, які починали вчитися до війни.
http://kremenchug-kpu.org.ua/Kremenchug/30x1.gif Серед новеньких особливо виділялася миловидна, скромно одягнена дівчинка Люда Корабліна. Спокійно, урівноважена, охайна. Навчалась старанно, ретельно виконувала всі завдання. Дуже любила малювати. Її однокласники Л.С.Новікова та Г.Ф.Олексенко розповіли: "Вона була у нас активісткою. Серед організаторів цікавих і корисних справ завжди виділялась Люда".

Описание: http://kremenchug-kpu.org.ua/Kremenchug/30x1.gif Корабліни мешкали при школі у невеличкому флігелі. Батько, Василь Федорович, працював у складальному цеху вагонобудівного заводу, мати Тіна Василівна – працювала прибиральницею у школі №6.

Під час війни, коли фашисти наблизились до Крюкова, В.Ф.Кораблін увійшов до лав Кременчуцької дивізії народного ополчення, приймав участь у боях з фашистами у районі Гострої Могили. Так трапилось, що родина Корабліних залишилася в окупованому місті.

На початку 1942 року робітник вагонобудівного заводу Георгій Федорович Петько організовує підпільну групу. Його вірним помічником і другом став В.Ф.Кораблін. До групи увійшли комсомольці. Стала в ряди месників і Люда Корабліна. Працюючи прибиральницею на складі готової продукції в майстерні з ремонту бойової німецької техніки, вона забезпечувала підпільну групу патронами і боєприпасами, псувала зв'язок, розповсюджувала листівки.

Більше року діяла в місті група сміливців, багато корисних справ на її рахунку.
http://kremenchug-kpu.org.ua/Kremenchug/30x1.gif Наприклад, коли гриміла Сталінградська битва, фашисти протягом цілого місяця не могли відправити з Крюківського вагонобудівного заводу жодної відремонтованої гармати. І вороги зрозуміли, що в місті діє підпілля, шукали його слідів.

У січні 1943 року (не обійшлося без провокатора) група Георгія Федоровича Петька була викрита. Почалися арешти, але Люда працювала. Виконуючи завдання, вона діяла сміливо і рішуче лише одного разу була необережною...

Пам'ятник героям-підпільникам біля будівлі в якої підчас фашистської окупації у 1941-1943 роках розташовувалось Гестапо.

Ось як коментує цей випадок в своїй історичній довідці до 32 тому-альбому рукотворної Книги Вічної Пам'яті "Подвиг кременчуччан безсмертний" старший науковий працівник краєзнавчого музею Ольга Миколаївна Іванченко:
http://kremenchug-kpu.org.ua/Kremenchug/30x1.gif "В цей фатальний день, побачивши, що німець, з яким вона працювала в цеху, зібрався і вийшов, Люда поклала вузлик і патронами прямо на стіл. Але Фріц напевне щось забув, бо швидко увірвався в цех і побачив на столі вузлик з патронами. Їй тоді чудом удалося вирватися і зникнути".

Та пізніше її спіймали в селі і почали бити. Потім кинули на сани і повезли до Крюкова. Довго катували. Допитували, стараючись довідатися прізвища підпільників, котрі залишися на волі. Так тривало більше місяця: її катували, але вона мовчала. Коли було нестерпно і підступав страх, співала "Катюшу". Після жорстоких тортур на очах у дівчини розстріляли батька, матір і малесеньку сестричку Нелю. Але комсомолка Люда Корабліна так і не виказала прізвища тих, кому носила патрони. Про її мужність писали газети "Робітник Кременчуччини" 29 вересня 1944 року та "Перемога" від 2 березня 1966 року.
http://kremenchug-kpu.org.ua/Kremenchug/30x1.gif
Із рукотворної книги Ю.П. і Л.Д.Шаткових "Живи, Пам'ять!", розділ: "Школярам про Велику Вітчизняну війну"

"...Гнали Люду на розстріл темної глухої ночі. Дівчина не покорилась і загинула. Пав смертю хоробрих і її друг, Василь Іванов, котрого вона залучила до роботи в підпіллі.
http://kremenchug-kpu.org.ua/Kremenchug/30x1.gif Ніхто не знає місця їх страти. Єдиний свідок - Дніпро-Славутич. Та рідна річка навіки поглинула а своїх могутніх хвилях цю таємницю...

А пам'ятником сміливій дівчині залишилася школа, в котрій вона навчалася до війни та вічна людська вдячність за її безсмертний подвиг.

Першим директором Кременчуцької школи № 29 був Сергій Васильович Ткаченко, людина мудра, наполеглива, щедра на добро. Разом з ним закладали основи найкращих традицій у навчально-виховному закладі

Школа була однією з небагатьох у той час із викладанням російською мовою, з перших днів стала справді культурно-навчально-виховним центром у мікрорайоні. За останніми вимогами тоді були обладнані навчальні кабінети фізики, хімії, біології, математики та ін..

Учителі разом з учнями створили Ленінську кімнату, організували роботу клубу інтернаціональної дружби, шкільної агітбригади, гуртків юних туристів, волейбольної та баскетбольної секцій, гуртка технічної творчості, учнівського хору.

Велика учнівська родина об’єднувала жовтенят, піонерів, комсомольців.

Після Сергія Васильовича Ткаченка у 1962-1981рр. директором щколи було призначено Марію Григоріївну Паншину, а з 1981-1993р.р. – Констянтин Андрійович Холоняк – людина принципова, відповідальна, вмілий організатор.

10 років з 1996 по 2006рр. школі очолював Вергал Василій Феофанович, енергійний, наполегливий, ініціативний. Педагогічний колектив під його керівництвом добивався значних успіхів у справі навчання та виховання учнів.

З 2006 р. школу очолює Бордюг Любов Володимирівна, сучасний керівник, добрий господарник. Школа зберігає кращі традиції, що складалися роками:

- залишається російськомовною;

- пріоритетним завданням є формування стійкого позитивного ставлення учнів до навчання, озброєння учнів міцними системними знаннями, вироблення в них навичок навчання та самостійності, почуття патріотизму, національної гордості;

Педагогічний колектив постійно крокує вперед шляхами нових відкриттів та досягнень, дає своїм учням знання, дарує натхнення, оптимізм. Кожного року почесні нагороди за титанічну роботу та високі результати знаходять своїх героїв з числа учнів та вчителів закладу.

З великим оптимізмом колектив починає кожен навчальний рік і щоразу переконується, що майбутнє України в руках освічених, розумних, щирих та добрих випускників школи.

Добру пам’ять серед вихованців та вчителів школи залишили ветерани педагогічної праці: Шаманова Г.Г., Петрішинец Т.І., Терещенко А.В., Атаджанова В.Г., І.Г.Дядєністова.

Колишні учні школи, а на сьогодні досвідчені педагоги, лікарі, інженери, трудівники полів, працівники культури з повагою згадують тих, хто своїми знаннями й вмінням засіяли в їхніх душах і серцях бажання вчитися, думати, творити.

Сьогодні у школі навчається 195 учні, 11 класів, працює 25 учителів, з них:

- Звання «Старший учитель» мають 3 учителя;

- Вищу кваліфікаційну категорію – 9 учителів;

- І кваліфікаційну категорію5 учителів;

- ІІ кваліфікаційну категорію – 4 учителя;

- Спеціаліст – 6 учителів.

 

 

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Серпень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Архів записів
Друзі сайту
МОНУкраїни Освіта Кременчука Освітній портал Педагогічна преса ГО Ла Страда Україна title= КрНУ УМК Оксфорд Математика Зоряний

Copyright MyCorp © 2018
uCoz